Гени, через які одним людям вистачає дуже короткого сну
Здоров'яЛюдина може почуватися бадьорою на чотирьох-шести годинах сну й помилятися щодо власного стану. Вчені з'ясовують, чому одним потрібно менше сну, і виявляють, що це не завжди безпечно.
Чому «почуваюся добре» ще нічого не доводить
Відчуття бадьорості не завжди відповідає реальному стану тих, хто мало спить. В одному дослідженні здорових дорослих обмежили чотирма або шістьма годинами в ліжку на добу. Результати їхніх когнітивних тестів постійно погіршувалися. Проте через два тижні учасники оцінювали свою сонливість лише як незначну.
«Ваші здібності поступово погіршуються, але водночас ви дедалі менше усвідомлюєте це погіршення», — каже Ганс ван Донген з Університету штату Вашингтон.
Водночас багатьом людям справді потрібно менше сну, ніж іншим. Інше дослідження самого ван Донгена показало, що деякі стійкіші до недосипання. Тому розібратися в цих відмінностях складніше, ніж зрозуміти це з відповіді про тривалість сну й самопочуття наступного дня.
Родина, де сплять мало
Еймі П'ю Бернард, професорка імунології в Університеті Колорадо, ніколи не потребувала багато сну. Зазвичай вона лягає близько 22:00 і прокидається приблизно о 04:30. Вона каже, що вже зовсім не хоче спати й не може просто лежати в ліжку.
Так само мало сплять її батько й брат.
У 2019 році Бернард дізналася про ймовірну причину свого короткого сну. Дослідницька група з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско виявила генетичну мутацію, пов'язану з тривалістю сну. Люди з нею лягали у звичний час, але прокидалися дуже рано, часто після чотирьох-шести годин сну. Бернард з'ясувала, що теж належить до цієї групи.
Цей рідкісний спадковий стан називають сімейним природним коротким сном (FNSS). Відтоді знайшли ще кілька пов'язаних із ним мутацій. За словами керівниці групи, молекулярної біологині Їн-Хуей Фу, одна з головних загадок у тому, що такі люди нормально почуваються за такого малого сну. Чому так, вчені досі з'ясовують.
Сотні дрібних варіантів
За поширеною оцінкою, спадковість визначає від 30 до 65% відмінностей у тривалості сну. Вчені вже визначили кілька сотень ділянок геному, які на неї впливають. В одному з нових аналізів, де вивчали дані майже 650 тисяч дорослих, таких ділянок знайшли близько 244. Результати ще не опубліковані й доступні як препринт.
Окремо кожен із таких поширених варіантів дає різницю приблизно в одну хвилину сну. Разом вони можуть пояснювати близько 20 хвилин різниці між людьми, каже провідна авторка дослідження, генетикиня Ізабель Остін-Циммерман з Королівського коледжу Лондона.
Чи захищають гени від наслідків
Є цікаві свідчення, що варіанти, пов'язані з FNSS, можуть не лише скорочувати сон, а й захищати від його наслідків, наприклад від погіршення пам'яті. Миші з відповідною мутацією спали менше, але, схоже, були захищені від порушень пам'яті. В іншому дослідженні миші з деякими з цих варіантів рідше хворіли на аналог хвороби Альцгеймера.
У 2014 році вивчили пару різнояйцевих близнюків, і лише в одного була мутація. Він спав приблизно на годину менше. Коли обом не давали спати 38 годин, у нього було приблизно на 40% менше випадків погіршення працездатності.
Щодо поширених варіантів даних менше. Дослідження під керівництвом К'яри Петрозелліні вивчало 343 жінки з біполярним розладом, які народили дітей. У тих, у кого була найвища генетична схильність до короткого сну, ризик післяпологового психозу був удвічі нижчим, ніж у жінок із найнижчою. Така сама тенденція була й щодо безсоння. Потрібні додаткові дослідження.
Але робота Остін-Циммерман на значно більшій групі показала інше. Загалом варіанти, пов'язані з коротшим сном, асоціюються з вищим ризиком безсоння й відчуття втоми. Вони пов'язані також із РДУГ, симптомами депресії та діабетом 2-го типу. Це не обов'язково означає, що короткий сон чи схильність до нього спричиняють ці стани.
Навіщо фармацевтам ці відкриття
У фармацевтичній галузі сподіваються, що знання про людей, яким потрібно мало сну, допоможуть створити препарати для лікування розладів або дозволять військовослужбовцям обходитися меншою кількістю сну. Для цього треба зрозуміти, як саме гени захищають, інакше препарат може мати непередбачувані побічні ефекти.
«Ви ж не хочете спати менше, а через 10, п'ять чи 20 років захворіти на хворобу Альцгеймера, Паркінсона або рак», — пояснює Фу.
Коли Бернард дізналася про свій варіант гена, вона відчула полегшення. Вона вже знала, що люди від природи різняться, зокрема й потребою у сні. Тепер, за її словами, вона розуміє, що це просто її генетична особливість.
Джерело: BBC News Україна