Лише ІМТ може хибно визначати ожиріння в мільйонів людей
Здоров'я
Індекс маси тіла давно служить головним мірилом ожиріння, але нове дослідження показує його слабкі місця. За його висновками, мільйонам людей у світі можуть ставити хибний діагноз.
Що порівнювали
Ожиріння традиційно оцінюють за ІМТ: вагу людини ділять на квадрат її зросту. Цей метод давно вважають надто приблизним. У 2025 році експерти запропонували комплексне нове визначення.
Міжнародна команда перевірила його на практиці й опублікувала результати в Nature. Вона порівняла нове визначення з ІМТ у чотирьох групах з Китаю, Британії, США та Іспанії. Загалом проаналізували дані 844 108 дорослих.
Де ІМТ помиляється
За ІМТ ожиріння пропускав до 8,6% учасників. Ще до 3,1% людей він помилково зараховував до хворих на ожиріння, хоч за критеріями 2025 року вони під них не підпадали.
Нова схема бере до уваги інші виміри: обвід талії, відношення талії до зросту, скан жирової тканини. Вона також шукає ознаки ураження органів чи обмеження в повсякденних діях.
Ключова відмінність у поділі на клінічне й доклінічне ожиріння. У першому випадку надлишок жиру вже шкодить внутрішнім системам і органам. У другому людина має надмірну вагу, але функції організму ще не постраждали.
Різниця в ризиках
За словами Франческо Рубіно, консультанта з баріатричної хірургії з Королівського коледжу Лондона, до третини всіх випадків ожиріння становить клінічне ожиріння, активна хвороба. Більшість людей із доклінічним ожирінням, але не всі, десять років залишалися без клінічного.
Клінічне ожиріння пов'язали з вищим на 69% ризиком смерті за понад десять років спостереження. У доклінічному випадку цей показник був 19%. Традиційний ІМТ такої різниці не виявив би.
Епідеміолог Ань Пань з Хуачжунського університету науки і технологій каже, що розбіжності в прогнозі постійно повторювалися в різних країнах і етнічних групах. На його думку, це підтримує глобальне запровадження нової схеми.
Що це змінить для лікування
Є сподівання, що за ширшого визнання нових критеріїв лікарі призначатимуть препарати на кшталт GLP-1 тим, кому вони справді потрібні, а не всім, кого ІМТ відносить до ожиріння.
Рубіно наголошує: доклінічне ожиріння не варто ані автоматично лікувати як активну хворобу, ані списувати як безпечне. Деяким людям може знадобитися профілактика, але її інтенсивність має відповідати їхньому ризику.
Результати можуть допомогти й іншим дослідженням, наприклад, у з'ясуванні, чи спричинила хворобу серця саме ожиріння, чи щось інше. Команда планує подальші дослідження, щоб перевірити, як застосовувати нові критерії на практиці, і зробити діагностичні методи точнішими. Майбутні роботи можуть вивчити й те, як лікування впливає на людей із клінічним і доклінічним ожирінням.
Джерело: ScienceAlert